Lyakhov’s Blog

Частина 1

Прибули ми у Відень вчасно і вийшовши на вокзал були трохи здивовані простотою будівлі. Купити квитки ми вирішили відразу. І у нас вийшло достатньо дорого, бо ми не знали, що можна брати на квиток на двох, а також на день. Але для нас тоді було головним взяти квиток і дізнатись де буде потяг. Коли ми отримали квитки, то здивувались, що нема номеру потягу і часу відправлення. Виявилося, що квитки вони продають на напрям, і добиратись ти можеш тим потягом, яким тобі зручно. Про це ми дізналися після 5-ти хвилинного спілкування з робітником інформаційного центру. Також він нам підказав як нам добратись до центру і дав карту центральної частини Відня та метро. Оскільки у нас був цілий день попереду ми вирішили піти пішки, про що зовсім не шкодували, оскільки не пропустили резиденцію королів – Белведер.

Наступною нашою задачею було розібратись як поставити багаж у камеру зберігання. Добре що інформація про це там була на англійській мові, але у нас не виявилось дрібних євро, які ми дістали в закусочній. Всі наші сумки влізли в найменшу камеру, яка коштувала 2 євро.

Отже ми почали нашу подорож від ЗюдБанхоф (південний вокзал) в напрямку центру. Перше визначене місце на нашому шляху був Белведер. Нажаль, в похмуру погоду та зимою, територія резиденції Белведер не вразила своєю красою, і ще там проводилися ремонтні роботи. Як ми зрозуміли – це улюблене місце для бігунів, яких ми там бачили біля 6-7 чоловік.

Потім ми вийшли на площу де був МакДональдс і вирішили перекусити, оскільки кафе ніякі не працювали. Перекусивши, відігрівшись і сходивши по нужді ми вирушили далі.

Як на диво у Відні дуже багато широких доріг, що не є характерним для старовинних міст. У нас була карта, на якій визначні місця були зображені у 3-D вигляді. Ці місця ми обійшли всі, але що характерно, майже кожна будівля в центрі варта уваги. Прогулявшись декілька годин центром ми зробили висновок, що такі міста як Львів і Чернівці є міні-копіями Відню.

Писати про всі місця де ми були нема змісту, оскільки в мережі є достатньо інформації.  Перший раз я побачив камери на дорогах, які були поставлені над пішохідними світлофорами. Напевне, коли пішоходи порушують правила, їм потім висилають фото з вимогою заплатити штраф .

На одній із площ ми побачили помятник радянському соладу, напевне нас там таки бояться

Перед мерією зробили достатньо великий каток з різними доріжками і поворотами, щоб людям було цікаво кататись. Ввечері там проводяться якісь міроприємства і як раз йшли всі приготування.

З усіх музеїв ми вибрали музей Naturhistirisches. Вартість дорослого квитка 8 євро, а по ISIC – всього 3,5. Перед музеем була дуже цікава реклама і тільки всередині

 ми зрозуміли, що рекламували.

В музеї ми провели 2 години, при чому в багатьох залах ми проходили майже не затримуючись. Було достатньо багато цікавих речей (дивіться фото тут), особливо в науковому та тваринному залах. У залі з обломками метеоритів найбільшим виявився камінь з України, напевне наші тоді продавали його по дешевій ціні .

Другий раз ми перекусили кебабом (шаурма у них теж популярна), а також німецькими сосисками.

Найвражаючою спорудою є СтефансДом. Особливо його внутрішнє оздоблення.

Коли настав час іти на вокзал, ми вирішили проїхатись на метро. Оскільки це наш перший досвід поїздок у європейському метро, то ми не знали як купляти квиток и чи можна купити квиток, який розрахований на 2 поїдки одразу на двох людей. На наші прохання допомогти нам ніхто не відповів і ми вирішили перевірити як проводиться контроль проходу в метро. Як не дивно, але ніяких турнікетів в середині не має і до поїздів можна пройти без всяких проблем. Ми довго вагалися, чи варто їхати дві зупинки не заплативши, оскільки знали про величину європейських штрафів, але підніматись назад і розбиратись як купити квиток не було ні сил, ні бажання. Тому ми дочекались потягу і доїхали до вокзалу без проблем, хоча я завжди поглядав чи не йде контролер. Як не дивно, але в середині поїзда дуже тихо і зі співрозмовником можна розмовляти пошепки.

На вокзалі ми знайшли потяг, вірніше колію і час відправки, який виїжджав раніше на годину. Прийшовши на колію за 20 хвилин до потягу і за цей час проїхало ще біля 6-7 потягів. У них потяги ходять як у нас метро . Відправка відбувається точно по графіку. Потяг до Брецлаву був двохповерховий. Ми звичайно пішли на другий поверх і нас як завжди здивувала безшумність. Ніякого стуку колес, шуму вітру чи чогось іншого.

До Годоніну ми робили пересадку у Брецлаві. Приїхавши до Брецлаву, якщо би ми швидко зорієнтувались, а у нас було 2-3 хвилини, ми би відразу поїхали на Годоніну. Але поки ми прочитали розклад, потяг від’їхав і нам потрібно було чекати 1 годину наступного. Тому ми вирішили прогулятись по Брецлаву. Нічого цікавого там не було,  місто достатньо темне і все зачинено.

Продовження буде…..