Lyakhov’s Blog

У першу суботу я вирішив далеко не їхати і погуляти по лісу поблизу Хейлбону. Спочатку я хотів туди поїхати автомобілем, але потім передумав і пішов пішки. До лісової зони GPS показав 4.4 км, не так вже і багато, як для суботньої прогулянки.

По дорозі я ще вирішив зайти у міський парк. Мійський парк у Хейлброні не великий, але як і все в Германії дуже гарний і доглянутий. В ньому є територія для дітей з дуже екстримальною гіркою:

Вперше у міському парку я побачив вольер для папуг:

При головному вході можна побачити дуже інформативну дошку про те, що можна робити, а що ні у цьому парку:

В парку є також озеро, в якому палвав один лебідь та багацько качок. Коли я наблизився, щоб сфотографувати лебедя, він почав рухатись у моєму напрямку і коли був вже біля берегу, то пачав клювом випрошувати у мене їжу:

гадаю, вони вже звикли, що люди біля берегу завжди приносить їм їжу

Після парку я продовжив свій рух у напрямку лісової зони. По дорозі я побачив дуже нетипову дію (для слов’янської ментальності) власника порше: він власноруч мив своє авто:

Тривалість подорожі до лісу тривала десь біля години. Оскільки я не знав ще місцевості, то вирішив зайти у ліс відразу як була можливість. Відмінність нашого лісу від їхнього полягає тільки у присутності доріг (іноді із галькою, іноді з асфальтом). І ще у них часто чути звук бензопилки. Гадаю, що це служби, які слідкуюсть за лісом і очищають його від «непотрібних дерев».

Перший лісовий маршрут я пройшов десь за 30 хвилин і потім вийшов до ресторанчику, а також дошки, яка вказувала, які ще є маршрути і яка у них відстань. Оскільки я зранку нічого не їв, то вирішив задовільнити свій шлунок у ресторанчику під назвою «Дім лісника»:

Ходив я переважно по червоному маршруту, але часто відходив від нього, але потім якось повертався назад .

В лісі я не робив багато фото, але що вразило, це те що порізані дерева гарно складені повз дорогу і, напевне, будь-хто може взяти вже порізані дрова для власного користування. Принаймні їх ніхто не охороняє і я бачив як дейки автомобілі з причепами їхали наповнені дровами.

Повертаючись назад я зайшов на старовинне кладовще:

Біля готелю я навіть пограв у настільний теніс з німецькими дядьками. Прогулянка тривала з 11 до 5 години з годиною на обід. Гадаю, що пройшов я не меньше як 20-25 км, що більш ніж достатньо, оскіьки я давно не ходив у походи. Після такої прогулянки сон був дуже міцним.

Всі фото можна почаити тут